Передфінальним акордом районного фестивалю «Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, кохана земля» стало свято села, яке організували та провели у Вікнинському будинку культури.

  У рамках районного фестивалю «Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, кохана земля!» свято села відбулося в Залузькому сільському будинку культури, який уже давно можна охрестити осередком місцевого культурно-мистецького життя, адже тут функціонує прекрасний вокальний ансамбль «Берегиня» ( місцеві жіночки, учасниці колективу, закохані в пісню й без перебільшення бережуть та примножують музичні традиції даної громади); тут свої перші віршовані ластівки у світ випустила місцева поетеса Ганна Дембіцька; тут є прекрасна бібліотека, де дбають не лише про те, щоб жителі Залузької сільської ради товаришували з книгою, а й знали своє минуле ( при закладі функціонує кімната-музей).

  Сплеском талантів можна сміливо охрестити концерт «Хвала рукам, що пахнуть хлібом», який відбувся в минулі вихідні в Гулівецькому сільському будинку культури й пройшов в рамках районного фестивалю «Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, кохана земля», присвяченого 25 –ї річниці незалежності держави. Мистецьке дійство, яке розпочалося майже півроку тому, наближається до свого логічного завершення, однак приємно відмітити, що з кожний захід особливий, неординарний, має свою особливість, свою родзинку. Однак спільною рисою, котра пройшла наскрізною червоною ниткою естафети стала любов до батьківщини, до краю білих гір, до свого рідного мальовничого села, а ще возвеличення щоденного подвигу синів України, які виборюють незалежність, висловлена людська повага трударям, котрі день за днем своїми щоденними буденними справами вносять свою частинку у розбудову потужного соціально-економічного та культурно-духовного регіону.

  На фінішну пряму вийшов районний фестиваль «Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, кохана земля!», присвячений 25 – річниці незалежності держави. Нещодавно він відбувся на території Білогірської селищної ради, яка двадцятою проводила святкові заходи в закладі культури в селі Карасиха. У залі людно, сюди завітали від наймолодших до найповажніших жителів Карасихи та Тростянки. У фойє клубу прекрасна виставка виробів декоративно-прикладного народного мистецтва. Тут прекрасні вишиті роботи майстринь Галини Приступи, Тетяни Оніщук, Людмили Михальчук, оригінальні вироби у майстра Антона Горбатюка. Родзинкою виставки є вироби з верби тростянецького умільця Миколи Зацепанюка. 

Кохається – викохується український народ у пісні. Споконвіку так ведеться, що без пісні, без ніжних та легких мелодій не обходиться ні один захід. А села, такі до прикладу, як Переросле, – колиска духовності, звичаїв та прадавніх традиції. Тут народжується, плекається та примножується найцінніший скарб нації, котрий не виміряється ні золотими, ні срібними, ні грошовими мірками. Й скарб той бережуть особливі люди, котрих ми уже по звичному називаємо культпрацівниками.

Гарячими літніми днями наближається  до нас велична дата – 25 років з того дня, коли було проголошено незалежність нашої держави України. І з наближенням цього знаменного дня впевнено підходить до свого логічного завершення й районний фестиваль «Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, любима земля», який вже давно проминув свій екватор. Залишилося провести концерти в 6 сільських радах району та нанести на символ фестивалю – вишиту карту Білогірського краю їх символічні зображення.

Наймальовничіша природа білогірського краю, напевно, на території Йосиповецької сільської ради. Окрім цього, місцеві жителі хизуються й липою-довгожителькою, яка має вік більший, ніж у дві сотні. Саме вона – оця диво рослина, як розповіла Ніна Мінькевич, голова Йосиповецької сільської ради, з’явиться на полотні, де місцеві майстрині вишивають карту району, відображаючи поступово символи, котрі асоціюватимуться з певною територіальною громадою. Так, минулими вихідними районний фестиваль «Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, любима земля» відбувся в закладі культури центральної садиби. 

В дохристиянські часи 7 липня наші предки святкували день Сонця, православні християни у цей день відзначають Різдво Іоанна Хрестителя, хоча традиції та обряди залишаються незмінними на протязі багатьох століть. Переплелися в одне язичницькі і християнські звичаї – і тепер святкуємо ми Івана Купала, чи не одне з найочікуваніших свят. Багато міфів та легенд пов’язано з купальською ніччю. Кажуть, що в цю ніч зілля має чарівну силу і причаровує кохання. Вода і вогонь набувають цілющих властивостей. Цього дня все пов’язане з надзвичайними силами природи. Навколо панує її величність Магія Купальської ночі.

Цьогоріч купальське дійство проходило біля стадіону. Тут була створена особлива атмосфера містичності, загадковості та присутності інших міфічних сил відчуваємо одразу, коли бачимо, як тягнуться вгору жовті, червоні, багряні язики ватри, коли повз проходить юнка з розпущеним волоссям та вінком із польових квітів на голові, коли над землею розноситься легка мелодія купальської пісні.

Фестиваль народного мистецтва «Хай квітне щаслива моя Україна! Найкраща, безцінна, кохана земля!», приурочений 25 –річчю незалежності держави впевнено крокує теренами Білогірщини й наближається до свого завершення. Фестиваль ще зі свого старту, який був зроблений у Квітневському закладі культури, вийшов за рамки мистецької акції. Адже серед присутніх на святі «Уславимо працю хлібороба, що творить хліб святий для нас», яке відбулося минулими вихідними в Великокалитинецькому будинку культури були люди, котрі своїми щоденними справами розбудовують рідний куточок землі, спрямовують свої сили задля його економічного, освітнього та духовного розвитку, а також  роблять усе для того, щоб світова житниця ( а саме так говорять про Україну, славну своїми родючими чорноземами) мала повні засіки зерна. А не дарма Василь Сухомлинський писав, що «хліб - джерело життя. У ньому краса праці, у ньому - сила духу, що долає труднощі». Запашними, духмяними короваями, які здається скупані у сонячному промінні й мають неперевершений аромат, зустрічали поважних гостей Романа Муляра, голову Білогірської райдержадміністрації, Сергія Іващука, депутата обласної ради, генерального директора ТОВ НВА «Перлина Поділля», Сергія Пластуна, керівника колективного господарства в 1986 -2000 роках, депутатів районної ради Володимира Бондарука, Олександра Цигоду, Володимира Матвійця, голову Білогірської селищної ради Анатолія Денисюка.

Молодіжне,  позитивне та гарне свято пройшло днями на районному стадіоні «Колос», де жителі краю білих гір святкували 20 річницю Конституції України та День молоді. Насиченою та різноманітною була програма заходів. Розпочалося все з традиційних урочистостей, де земляків зі святами привітали Роман Муляр, голова Білогірської райдержадміністрації, та Василь Мельник, голова районної ради. Роман Петрович та Василь Васильович наголосили, що Конституція – це перший рушій в дієвій розбудові незалежної та демократичної країни. Бо саме в Основному Законі України чітко визначено віковічні прагнення народу бути повноправними учасниками світового співтовариства. Напевно, не випадково День Конституції України та День молоді відзначаються в унісон, бо ж Україна – молода держава, котра розвивається, встановлюється, йде тернистою дорогою випробувань, але залишається незламною, непоборною й сильною.