– Почала вишивати, коли в житті почалися негаразди, – зізнається пані Савчук. – В цьому знайшла втіху для своєї душі, заспокоєння, це допомогло пережити важкі часи. Не рідко буває так, що вишиваю, коли дитина лежить під капельницями. Сиджу біля лікарняного ліжка і кладу хрестик на полотно. Здається, ще робота не закінчена, і то ще не ікона, бо не освячена, а говорю з нею і здається, що уже допомагає. Виливаю душу тим ниткам, тій тканині, тому образу і стає легше. Перші вироби майстрині – це подушечки. Коли її діти були маленькі, то вишивала наволочки з різноманітними казковими героями та тваринами, які потім клала малечі в возик. Значно пізніше жінка зацікавилася релігійною тематикою. – Перша робота на релігійну тематику ікона Матері Божої Володимирської. Потім за бажанням сина вишила образ Святого Миколая Чудотворця, а потім з’явилася ікона "Семи стрільна”, "Тайна вечеря”. А ще я люблю вишивати картини на тему природи, пори року, квіти, звірі. Є мрія вишити величезний водоспад. – розповідає пані Оксана і додає: – Ще багато недошитих подушок, рушників, які треба обробити мереживом. А для оформлення картин дуже дорого обходиться замовлення скла, рамочки, обробки. Варто зазначити, що усі вимережені за допомогою голки та нитки роботи білогірської майстрині вражають своїми розмірами. Це великі полотна виконані дрібним хрестиком. Так, що роботи тут вкладено чимало. Зрештою, результат – чудові ікони та картини, що прикрашають оселю жінки та служать окрасою інтер’єру. Вишивальниця розповідає, що над одним виробом працює від кінця листопада і до початку березня, бо ж в літню пору за господарськими клопотами на улюблене заняття зовсім не вистачає часу. Також пані Оксана зізналася, що їй легше вишивати хрестиком, бо нитка і голка – традиційний вид мистецтва. А техніка вишивки бісером не дає злету фантазії, бо уже все намальоване, підібрані кольори, отож мало місця творчості. Вишиваючи свої картини, Оксана завжди вкладає у них якийсь зміст. Ось Ікону Святого Миколая вишила для сина, щоб Чудотворець оберігав його від життєвих негараздів, а картину з парою вовків – у подарунок дочці, бо ці тварини вважаються символом вірності. Мріє Оксана Савчук і про те, що знайшлися люди, котрі б змогли придбати її роботи – Маю надію, що зможу продати свої роботи, бо у мене хворий син. Треба багато коштів на лікування. На роботу влаштуватися не маю змоги, бо треба його доглядати і тому сподіваюся, що ремесло, яке припало до душі дасть мені змогу і заробити. Це єдиний спосіб виживання. Бо живемо на кошти моєї мами Софії Володимирівни, – ділиться своїм болем Оксана і запевняє, що зможе виконати будь-яку роботу на замовлення, чи то весільні рушники, чи то ікону, чи то картину. Вишиті речі зараз повертаються в моду і річ ручної роботи стане гарним подарунком. Уся оселя талановитої білогірчанки потопає у зелені. Квіти не тільки буяють на клумбах біля будинку, а й радують своїм виглядом в хаті. Пані Савчук розповіла, що любов до рослин привела її вчителька біології. Цьому хобі уже двадцять років. А щоб гарно росли – треба знати один секрет: рослини живі, доглядаючи, з ними потрібно розмовляти, а головне - не обділяти увагою. Свою любов до кімнатних квітів Оксана передала для дочки, а от син Владислав перейняв захоплення вишивкою бісером і уже хвалився своєю першою роботою. Дивуюся, де в жінки береться стільки енергії та терпіння, адже і вишивання, і догляд за квітами, і за вазонами вимагає багато часу та копіткої праці. Її запалу та енергії може позаздрити не одна творча особистість, а її вишивки, нікого не залишають байдужими. А вона взяла в руки голку з ниткою і продовжила вишивати незакінчену картину…